Вітаю Вас Гість!
Субота, 05.12.2020, 11:51
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Новини й оголошення

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Вхід на сайт

Пошук

Календар

«  Грудень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів

Друзі сайту

Гуманістичні аспекти виховання та розвитку особистості в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

Білоглазова О. Р.

 

Гуманістичні аспекти виховання та розвитку особистості в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

Анотація. У статті розкрито важливість гуманістичного виховання. Висвітлено думки В.О.Сухомлинського щодо виховання дітей, всебічного розвитку підростаючого покоління.

Актуальність. В сучасних умовах перед педагогами і батьками стоїть завдання виховати дитину свідомою особистістю, котра поважає себе та інших, розуміє і враховує індивідуальні особливості інших людей, критично мислить, бере відповідальність за свої вчинки.

Мета. Висвітлити важливість гуманізму у вихованні і навчанні молодших школярів.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського багата і різнопланова. Провідне місце займає ідея гуманізму, доброчинності, людяності. Педагог стверджував, що найголовніше у його житті – це любов до дітей. На його думку, щира любов до дітей і справжня педагогічна культура – це нерозривні поняття. Вчитель має бути втіленням добра, справедливості, толерантності. «Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна благородним потягом, поривом до чогось світлого, розумного, в серці дитини ніколи не з’явиться зло. Виховання без дружби з дитиною можна порівняти з блуканням у пітьмі» [ 2, с. 21 ]

Процес навчання – це людські стосунки. Людяність учителя – це шлях до серця й розуму дитини. Ставлення до навчання на пряму залежить від ставлення учителя до учнів, його чуйності, переконань, прикладу, душевної теплоти, доброти, розуміння. Гуманістична ідея В.О.Сухомлинського полягає у запереченні, неприпустимості насильства над дитиною. Педагог має визнати учня рівноправним учасником навчально-виховного процесу. Учитель – показник педагогічної етики і культури. На думку В.О.Сухомлинського, дітям потрібно ставити чіткі, зрозумілі, тверді вимоги. Вимоги не мають бути грубими. Педагог має оберігати дитину від грубості, окриків, погроз, різкості. Адже ці прийоми роблять учня байдужим до самого себе, людей. Перед вчителем стоїть завдання впливати на почуття, збуджувати позитивні емоції учнів. Тоді діти сприймають навколишній світ хорошим, добрим і самі прагнуть бути кращими. В.О.Сухомлинський своїм учням давав можливість відчути, побачити різні емоції, які оточують нас щодня. Учні вчилися розуміти почуття інших, оцінювати свої вчинки, співпереживати. Працюючи з дітьми, педагог-гуманіст вислуховував думки усіх учнів, давав висловитися усім, вступити в дискусію, не заперечував відповіді учнів. Він був прихильником гуманної поведінки з дітьми. Для нього особистість дитини була на першому місці. У вихованні важливу роль відіграє сім’я. Лише у тісній співпраці школи і сім’ї можливий гармонійний, всебічний розвиток дитини, виховання у дитини свідомої особистості та самоповаги.

Василь Олександрович у дитині бачив особистість. Кожна дитина талановита і розумна по-своєму, шлях до знань кожен долає зі своїми труднощами, досягненнями. В.О.Сухомлинський писав, що у кожної, буквально у кожної людини, як у діаманта, видобутого з таємничих глибин, тисячі граней. Виховання полягає в тому, щоб уміло, розумно, мудро, сердечно доторкнутися до кожної з цих граней, знайти ту, котра засяє неповторним світлом людського таланту. Педагог доводив, що навчання має розвивати дитину, збагачувати. Він вважав, що дітей потрібно навчати думати, спостерігати. Уроки під відкритим небом, мандрівки в природу розвивають почуття, думки, бажання.

В.О.Сухомлинський категорично засуджував механічне заучування, одноманітність, зубріння.

Інклюзивна освіта є важливим кроком на шляху до гуманізації суспільства. У центрі гуманістичної педагогіки – особистість з її здібностями і світосприйняттям. Мета виховного процесу – це розвивати ці здібності. Дитина в гуманістичній педагогіці сприймається як суб’єкт творчої праці. В.О.Сухомлинський вважав, що кожна дитина заслуговує на розкриття інтелектуального потенціалу, на розвиток здібностей. «… розумова праця це глибоко індивідуальний процес, який залежить не лише від здібностей, але й від характеру дитини та від багатьох інших умов, часто не завжди примітних» [ 3, 158 ]

Працюючи у школі, Василь Олександрович спостерігав за дітьми, яким важко дається навчальний матеріал, мають слабку пам’ять. У своїх працях, написаних у минулому столітті, він розвивав ідеї інклюзивної освіти. На думку педагога, цих дітей потрібно включати у навчальний процес разом з однолітками у звичайній школі. У такому класі виховується людяність у дітей. «Умій відчути поруч із собою людину, вмій розуміти його душу, бачити в його очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини» [ 1 ] У практичній діяльності та працях В.О.Сухомлинського реалізовані основні принципи інклюзивної освіти.

В.О.Сухомлинський розв’язував проблему формування в підростаючого покоління естетичного та національного світобачення. Знання народних традицій, історії предків – один із успішних шляхів розв’язання цієї проблеми. Педагог вважав, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудрість жити», «гідність – це мудрість тримати себе в руках», «мудра людська любов». Він вважав, що без щирої, невдаваної і водночас мудрої, осмисленої любові й поваги до дітей немає й уміння виховувати.

Педагог-новатор змістив акцент з проблеми успішності у навчанні дітей на важливість творення їхнього духовного світу. О.Сухомлинська зазначила, що педагог проголосив найвищою цінністю виховання дитини її унікальність та неповторність, побудував усю навчально-виховну роботу на емоційно-моральних, естетичних цінностях, виступив за авторитет учителя, а не за його авторитарність, увів у педагогічну науку і шкільну практику такі цінності, як совість, сором, любов, терпимість, співчуття, співпереживання, повага, шана, обов’язок, свобода.

Висновок. Методичні поради В.О.Сухомлинського допоможуть успішному втіленню проекту Міністерства освіти і науки України «Нова українська школа», в основі якого лежить гуманізація навчання, особистісний підхід, розвиток здібностей учнів, забезпечення психологічного комфорту, збереження цінностей дитинства.

Література:

1. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека. Педагогическое наследие ⁄ Сост. О.В.Сухомлинская. – М.: Педагогика 1990. – 288 с.

2. Сухомлинський В.О. Про виховання ⁄ В.О.Сухомлинський. – М., 1979.

3. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К., 1988. – 271 с.